|
|
 |
 |
 |
 |
Олександра павлівна чалеєва
О. Чалеєва - Чубинська в ролі Еболі («Дон Карлос» Дж. Верді).
Олександра Павлівна Чалеєва (Чубинська)
(1873 -1949)
Коли Олександрі не виповнилося ще й одинадцяти років, від тяжкої недуги помер її батько і всі турботи з вихованням і навчанням дітей лягли на плечі матері. Початкову освіту Олександра одержала від домашніх учителів, а потім вплив культурно-мистецького Києва позначився на виборі її шляху і на освітньому рівні. Вона закінчила Смольний інститут шляхетних дівчат, а потім Московську консерваторію і Вищі філософські курси. Маючи прекрасний голос, мріяла про велику сцену і наполегливо йшла до своєї мети. Після здобуття вищої освіти повернулася до Києва, де жила її мати і брати. 1903 року дебютувала на сцені міського оперного театру. Молоду співачку швидко полюбила київська публіка. Її голос, мецо-сопрано, наче струмок срібноплинної води линув зі сцени і освіжав пелюстки душі кожного глядача, збуджуючи в них легку і тремтливу радість, яка вибухала бурхливими і тривалими оплесками.
Невдовзі Олександру запросили до Великого театру в Москві. Згадуючи її виступи на великій оперній сцені, відомий актор С. Ю. Левік у своїх «Записках оперного певца» писав: «Великий і дуже красивий голос контральтового характеру мала Чалеєва. Вона чудово справлялася і з високим мецо-сопрановим репертуаром, зокрема з партією Амнерис». У спектаклях Великого театру вона співала разом з Ф. І. Шаляпіним, який цінував її за талант, професіоналізм, палку відданість вокальному мистецтву і навіть дослухався до її професійних порад. Репертуар О. П. Чалеєвої був досить широким. Також вона брала участь і в камерних концертах. Як свідчить укладач словника українських співаків І. Лисенко, О. П. Чалеєва виступала на Шевченківських вечорах, де виконувала твори М. Лисенка,
К. Стеценка, Я. Степового, українські народні пісні.
8 квітня 1909 р. О. П. Чалеєва приїхала до Києва. Виступала на сцені Київського міського театру в опері «Русалка» О. Даргомижського, разом з Ф. І. Шаляпіним, виконавши партію Княгині, та мала великій успіх у публіки.
На межі ХІХ і ХХ століть Олександра Павлівна вийшла заміж за Дмитра Федосійовича Чалеєва, сина Федосія Миколайовича Чалеєва, адмірала Балтійського флоту і княжни Всеволозької.Невдовзі у молодого подружжя народилася донька Віра. Але родинне життя було нетривалим. О. П. Чалеєва розлучилася з чоловіком і її життєвою втіхою стали донька і сцена.
1912 року Олександра Чалеєва виїхала на гастролі в Італію, де виступала в славетному театрі «Ла Скала» в партії Амнерис (опера Дж. Верді «Аіда»). Для цього вивчила італійську мову і співала без акценту. В Італії О. П. Чалеєва виступала під псевдонімом Сандра Марина. Успіх був величезний. Цей перший тріумф на чужій сцені ніби окрилив її і Олександра ще два роки співала в різних італійських оперних театрах під своїм псевдонімом.
1913 року виступала у Флоренції в партії мецо-сопрано у «Реквіємі» Дж. Верді. Того ж року О. Чалеєва отримала пропозицію виступати в Метрополітен-опера в Нью-Йорку, але загибель «Титаніка» сильно вплинула на її нервову систему. Вона відмовилася від контракту і повернулася до Росії, співала на сцені Маріїнського театру в Петрограді. Там Олександра Павлівна жила у великій квартирі разом з донькою Вірою. Під час революції 1917 р. їй порадили здати частину квартири двом порядним чоловікам, які жили спокійно і нічим підозрілим не займалися. Раптом,одного дня, за ними прийшли із звинуваченням у змові проти влади і заарештували їх. Через кілька днів забрали й Олександру Павлівну, звинуватившиїї у зв’язках зі «змовниками». О. Чалеєва разом з донькою були заарештовані, що надломило фізичні і моральні сили, практично перекреслило її життя як людини і як талановитої співачки. Після тривалого перебування за гратами, Олескандрі Павлівні разом з донькою вдалося звідти втікти. Сторож в’язниці випустив їх на волю. Пізніше вдалося дізнатися, що за цей вчинок він поплатився життям. Матері з донькою вдалося надійно сховатися, а потім в 1920 р. емігрувати доЮгославії.
Але нервування переслідували Олександру Павлівну, так, що вона вже не могла співати. У Белграді займалася переважно громадською роботою. ЇЇ донька, Віра Дмитрівна побралася з інженером дворянського походження Михайлом Михайловичем Гортинським, стала відомим в Югославії педагогом, протягом сорока років завідувала своєю балетною школою. Син Віри, також Михайло Михайлович Гортинський згадував про О. П. Чалеєву: «Олександра Павлівна жила з нами і доглядала мене в дитинстві, займалася моїм вихованням, бо мої батьки працювали цілий день. Вона була винятковою людиною: доброю, уважною, турботливою, і як бабуся допомагала мені готувати уроки». Такою Олександра Павлівна і залишилися в пам’яті тих, хто її знав, хто чув її чарівний голос. Її земна дорога обірвалася 24 грудня 1949 року. Лише з чужини до нас долинуло її славне ім’я.
(За метеріалами книги А. Зиля «Енциклопедія Павла Чубинського». Бориспіль, 2023. - 481 с.)
