Призначення академії

У затишному куточку історичної частини Києва – на Печерських пагорбах, за зеленню дерев видніється охайна будівля, в якій розмістився вищий навчальний заклад – Академія мистецтв імені Павла Чубинського.

Дніпровські краєвиди, золоті куполи церков, історичні пам’ятники, розташовані поруч, створюють ту неповторну духовну атмосферу, надзвичайно сприятливу ауру для творчого натхнення, глибоких роздумів, відчуття причетності до чогось величного, вічного, прекрасного.

Академія є одним із найстаріших в Україні навчальних закладів з підготовки фахівців для закладів культури і мистецтва. Вона був заснована у 1930 році як Київський технікум з підготовки організаторів культурно – дозвільної роботи.

Історія навчального закладу – це поступальний рух удосконалення підготовки фахівців для закладів культури Київщини та інших регіонів України, період введення нових спеціальностей і спеціалізацій, удосконалення навчальних планів і програм, запровадження новітніх технологій навчання, зміцнення матеріально – технічної бази, залучення досвідчених педагогів, розширення контингенту студентів.

З часу заснування, академією підготовлено майже 35 тисяч кваліфікованих фахівців. Більшість із них продовжила навчання з обраної спеціальності в інститутах, академіях та університетах. Понад 30 випускників удостоєно почесних звань в галузі культури і мистецтва, більше 50 колишніх студентів працюють викладачами мистецьких навчальних закладів.

Його ім’я носить наша Академія

Павло Платонович Чубинський знаний як неперевершений народознавець, фольклорист, поет і громадський діяч. Більшості він відомий як автор слів Державного Гімну України «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Але для своїх сучасників він був передусім невтомним дослідником українських звичаїв, традицій, культурної спадщини та виразником вільного українського духу. А для нас – палкий патріот, який любив свою рідну країну понад усе, і тепер слова його вірша – у серці кожного українця. У них потужна внутрішня сила, яка єднає нас і надихає.

Народився П. П. Чубинський 27 січня 1839 року поблизу містечка Бориспіль, що на Київщині, у небагатій дворянській сім’ї. Його родина походила з давнього роду козацької старшини. Закінчив Переяславське повітове училище і вступив до Петербурзького університету.

У свої 23 роки П. П. Чубинський захистив у Петербурзі дисертацію і отримав вчений ступінь кандидата юридичних наук. Також вже знаний журналіст, автор публікацій у модному та прогресивному журналі тих років «Основа», учасник петербурзької української громади. Знайомиться з Тарасом Шевченком.

Вражає обсяг і глибина дослідницької роботи вченого, зібраної в 7-ми томах. Дане дослідження переконливо засвідчує самобутність українського народу. Воно зберігає історичну пам’ять і дає ґрунт для національного самоутвердження протягом всіх років національно-вивольної боротьби. В умовах, коли українців примушували забути своє минуле, викреслити із свідомості відчуття українськості, саме і народились рядки національного гімну «Ще не вмерла України …». Тож внесок П. П. Чубинського у розвиток культури і науки в Україні величезний.

За свої щирі, патріотичні наміри П.П.Чубинський більше як на шість років був засланий на «перевиховання» в Архангельську губернію. Однак і там здобув авторитет великого організатора науки і невтомного дослідника Північного краю. У 1869 р. П.П.Чубинський дістав дозвіл на повернення до України.

Постійні переслідування уряду та заслання підірвали здоров’я Павла Платоновича. І у 45-річному віці він пішов із життя. Науковий доробок ученого за радянських часів був значною мірою знищений, оскільки виходив далеко за рамки офіційної ідеології, але його слово, віра в майбутнє свого народу “не вмерли” і будуть жити поки й жива Україна.