"Нескорене слово"

СОФІЯ ГУЛАК СТАЛА УКРАЇНОМОВНОЮ ТА СТВОРИЛА ЗНАКОВУ ВИСТАВУ "НЕСКОРЕНЕ СЛОВО"

Сьогодні, 30 жовтня, в актовій залі Академії відбулася успішна прем'єра вистави "Нескорене слово". 

То є практична робота з фаху студентки 4 ВТЗ курсу Софії Гулак під художнім керівництвом викладачки режисури ВТЗ Ірини Маслової- Лисичкіної.

 Долучилися  викладач зі сценічної мови та акторської майстерності Олексій Цуркан,  студенти 1 і 4 курсів програми ВТЗ , а також студентка 4 курсу освітньо- професійної програми " Хореографія" Валерія Конюхова ( курс викладачки- методистки Тетяни Вікторівни Борисенко).

Герої вистави шукали і знайшли відповіді на питання: чому українська мова має панувати в Україні та чому аж ніяк не байдуже, якою мовою послуговутися на українській землі. 

Неспростовними аргументами на користь української мови стали показові долі двох українських подвижників- поетів - Олени Теліги та Василя Стуса, котрі заплатили життям за право бути українцями, себто за свою національну ідентичність .

Перед початком прем'єри присутні вшанували світлу пам'ять видатного колеги Дмитра Жановича Антонюка, який цього дня раптово пішов у вічність...

З батьківським напутнім словом звернувся до студентів ректор Академії, професор, Заслужений діяч мистецтв України Василь Романчишин:

-  Це -  не одноразова подія. Це спроба утвердити українську мову у щоденному спілкуванні. Зробити так, аби українська мова стала частиною і суттю кожного з нас. 

 Один монах казав: коли молюся чужою мовою, то вуста мої моляться, а душа спить. Хочемо, щоб наша душа не дрімала, а була бадьорою, активною. Ми не можемо проспати душу. Ми й так багато проспали з оцим висловом "яка різниця". Ми втратили людей. Адже якби не було різниці, якою мовою розмовляти, то живими були б Микола Зеров, Лесь Курбас, Майк Йогансен, Ірина Фаріон і багато- багато інших людей.

 Тобто мова - це щось страшніше для наших одвічних ворогів, ніж зброя  Те, що не дає їм спокійно жити. Що лякає їх,  бо бачать в українській мові головну небезпеку. Невже ми можемо зробити ворогу такий подарунок і позбавити його цієї небезпеки? Ні .

Тому закликаю вас, особливо першокурсників, які прийшли до Академії зі своїх, часом російськомовних,  родин: повертайтеся до витоків. Ми з вами - українці. Незалежно  від національного походження. Ми всі - громадяни України і живемо на українській землі. Українська мова -  це наша мова, яка робить нас окремішними, не такими, як всі. Ми ж не хочемо розчинитися у світовому морі. Ми хочемо бути собою. Хочемо, щоб нас поважали. А як можуть поважати людей, які забули своє коріння, свою мову, свою матір?

  Тому, друзі, пам'ятайте, що Академія імені Павла Чубинського - це територія, де панує українська мова. Де панує Україна. Де панує все, що можна назвати українським. Тому вливайтеся в цю сім'ю україномовну. Починайте мислити українською. Починайте розмовляти українською, хто ще не почав. Хоча більшість уже це робить. Також вчіть своїх батьків і дідусів та бабусь. Станьте тими промінчиками світла, які осяють майбутню Україну, за яку гинуть сьогодні наші найкращі сини і доньки. 

 Дякую педагогам і студентам за чудову постановку, яка розхвилювала.  Дякую, що піднімаєте дуже актуальні питання, які не залишають нас байдужими і роблять нас трішки іншими. Памятаймо, що ми з вами - українці. Пишаймося цим.

 То як же творилася вистава " Нескорене слово" ? Студентка 4 курсу Софія Гулак минулоріч обрала тематикою своєї практичної роботи з фаху  саме День української писемності та мови . Написала сценарій, де  персонажами є Олена Теліга та Василь Стус.

- Тема близька мені особисто: у мене російськомовна родина, - розповідає Софія. - Перехід з російської на українську мені доволі важко давався. До 17 років розмовляти однією мовою, а потім переходити на українську справді складно. Враховуючи ще й граматику.  Тому мені було важливо висвітлити розуміння: чому ти розмовляєш цією мовою, що вона тобі дає? І показати оце замовчування мовної дилеми. Бо коли замовчуєш, то це ще гірше, ніж будеш просто говорити. У сучасному світі це надважливо.

Якщо враховувати очікування й реальність, гадаю, мені вдалося висвітлити тему значущості української мови  на 7 з 10. 

-  Виставу " Нескорене слово " можна і потрібно демонструвати на багатьох сценах Києва та України, - переконана викладачка режисури, художня керівниця 4 ВТЗ курсу, голова предметно- циклової комісії " Видовищно- театралізовані заходи" Ірина Маслова- Лисичкіна. -  Тема української  мови залишається дуже актуальною.  Навіть втративши свої домівки через агресію московитів, деякі родини залишаються російськомовними, не усвідомлюючи згубного впливу постколоніальної мови на вільний розвиток України та кожного її громадянина.

  Виставу " Нескорене слово" можна навіть розширити, зробити більш глобальною, додати діячів сучасних,  які втрапили у цю мовну  м'ясорубку , та організувати тур різними містами і будинками культури України.

Якщо ж цю роботу показати за кордоном, вона теж користуватиметься великим попитом. Адже боротьба українства зі змосковщенням триває більш ніж триста років. 

Насамкінець чубинці вкотре продемонстрували власну  унікальну традицію:  дарувати глядачам і акторам яблука з афоризмами про мову. 

Бравіссімо !