сьогодні - 20 років всесвітньому дню вишиванки 

Українська вишита сорочка - ВИШИВАНКА - своєю давністю сягає тисячоліть.
То є символ глибинності Української Нації.

2006 року студенти Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича та осібно Леся Воронюк започаткували у третю неділю травня Всесвітній день вишиванки. Відтоді День Вишиванки зі студентської ініціативи ( символізм молодої енергії) переріс у Міжнародний культурний феномен, який об'єднує світове українство.

Нині Всесвітній день Вишиванки охоплює понад 100 країн.

Цьогорічне свято засновники присвячують культурній спадщині окупованих регіонів України : Донеччини, Луганщини, Криму, Херсонщини, Запоріжжя, Харківщини.

- Вишивають різні народи.У когось яскраві кольори, у когось стриманіші, - ділиться розмислами ректор, професор, Заслужений діяч мистецтв України Василь Романчишин.- Але возведення вишиванки до сокровенного рівня національного символа, що визначає сутність українця, - притаманно тільки нам. Всупереч багатьом явищам, які супроводжували українців упродовж всієї нашої історії , вишиванка збереглася і розвивається. Менше вишивають зараз молоді люди, але любов до вишиванки зберігається.
Я радий, що мав і маю щастя бути знайомим з багатьма майстринями, котрі творять вишиванки, як, наприклад, блискуча Ганна Ушеренко, котра розвинула методику і різні традиції української вишивки, в тому числі "білим по білому". Багато інших людей залишають гідний слід у мистецтві вишиванки. А той факт, що вишиванка - це мистецтво, є безперечним. Це не просто копіювання. Насправді за вишиванкою можна зрозуміти, з якого людина регіону України, адже всюди - свої орнаменти, кольори, символи і характерні риси. Але для того необхідно знати про вишиванку глибоко.
Тому варто розвивати мистецтво творення Української Вишиванки, і розуміти, що ніяка комп'ютерна, штучна вишивка не замінить того, що створено людською душею і руками.
У мене є багато вишиванок . В тому числі вишиті в Китаї чи деінде : гарні, але душу не гріють. Душу зігріє тільки та, яку вишила Мати.
Ми в дитинстві називали вишиванки "гуцулка". Так і казали: вберемося в гуцулку, бо сьогодні свято. З дитинства закарбувалося: гуцулка - це свято, вишиванка - це свято.
Донині я сприймаю вишиванку як символ свята української душі...

У кожному орнаменті - прадавня мудрість предків, оберіг і символ української ідентичності. Історично вишиванка слугувала не лише прикрасою, а й своєрідним щитом. В орнаментах закладали оберегові знаки, що мали захищати людину від лиха, хвороб, злого ока. У різних регіонах України були свої унікальні стилі, кольори та символіка, які говорили про походження, статус, стан душі та навіть мрії людини.

Сьогодні, у час повномасштабної війни московією, вишиванка набуває особливого значення.
Вишиванка — це наш духовний бронежилет. Символ незламності, краси й сили. І в окопах, і в тилу, і за кордоном — вона гуртує, підтримує, нагадує, хто ми є.

Для чубинців - і педагогів, і студентів - Українська Вишиванка є невід'ємною складовою творчості й життя. Є окрасою й пам'яттю. Є оберегом і гордістю.

Тож вітаємо з Днем вишиванки всю Україну і весь світ !
Нехай в кожному візерунку пульсує любов до українства, віра в Перемогу і пам’ять про тих, хто віддав життя за нашу свободу.