|
|
 |
 |
 |
 |
сповідь покоління загартованих
«МИ ДОЛАЄМО ВСЕ: ПРАЦЮЄМО, ВОЛОНТЕРИМО. І ПРИ ЦЬОМУ НАМАГАЄМОСЬ НЕ ЗАВАЛИТИ СЕСІЮ»
Чи можна назвати сьогоднішнє студентське життя щасливими днями? Як глибше порозумітися поколінням батьків і дітей?
На ці епохальні питання шукали і знаходили відповіді творці театралізованої вистави «Загартовані», що презентована 24 листопада в актовій залі Академії мистецтв імені Павла Чубинського.
То є практична робота з фаху режисури студентки 4 курсу ВТЗ Злати Миронець та студентів 4 курсу «Видовищно-театралізовані заходи» під художнім керівництвом викладачки режисури ВТЗ Ірини Маслової- Лисичкіної за сприяння викладача сценічної мови та акторської майстерності Олексія Цуркана.
Безпосередньо ролі у виставі зіграли студенти Іван Мінаєв, Зоряна Куцук, Поліна Литвин, Надія Ігнатова, Софія Гулак, Ірина Сіренко, Ксенія Ковбасюк.
Перед початком прем’єри з напутнім словом звернувся до аудиторії проректор з виховної роботи, Заслужений працівник культури України Сергій Миколайович Рубаненко.
– Чому п’єса названа «Загартовані», а не, наприклад, «Найкращі студентські роки», як казали ми і наші батьки? – пояснює художня керівниця Ірина Маслова-Лисичкіна. – Тому що українські студенти нині проходять ще й певну школу виживання. Наразі відобразили реальні моменти студентського життя різних груп. Це був своєрідний підсумок і привітання для всіх з Днем студента.
Важливо: Злата Миронець обрала тему та написала сценарій саме про нашу Академію. Студенти-чубинці в дуже позитивній формі трішки порівняли студентське життя своїх батьків та сьогоднішні реалії студентства, які суттєво відрізняються від, скажімо, реалій 20-30 річної давності. Різні покоління українців мають різні виклики.
Мова про те, що у нинішніх студентів на повістці дня, окрім екзаменів, – карта повітряних тривог, що вони пишуть конспекти під шум генераторів. До речі, й практичну роботу «Загартовані» ми здавали під шум генератора та при світлі ліхтариків.
Як художня керівниця і викладачка режисури я допомагаю обирати теми, облаштовувати ідею, піднімати проблематику. Спільно коригуємо постановку вистави .
Сюжетна лінія вистави «Загартовані» полягає в тому, що студенти нібито збираються на репетицію, сперечаються, що немає готового сценарію, і починають писати сценарій зі свого студентського життя. Кожен пропонує свої варіанти. Іванко бажає розіграти сцену про тітку Марію, яка не пускає їх на пари, доки миє підлогу. Інша студентка пропонує показати, як готувалися до МНТ чи ЗНО . Наступна сцена – як у нас весело відбуваються репетиції, коли відключається світло. Аж раптом приходить викладач і каже, мовляв, ви нічого не робите, відпочиваєте, а от у наші студентські роки ми … Гамлета читали. Тож студенти у відповідь пояснюють, що вони у свої студентські роки пишуть сценарії під шум генераторів, слідкують за мапою повітряних тривог тощо.
Чимало реплік з вистави «Загартовані» вже можна вважати афоризмами:
« Так співпало, що на нашу молодість випала війна. І зараз звичайний студент просто мріє жити»; « Ми у свій час долаємо все: працюємо, волонтеримо, і при цьому намагаємось не завалити сесію» ; « Я вивчив, як в один момент забути все, що я до цього вчив».
Змушує замислитися навіть кожна окрема репліка двох різних поколінь :
Батьки: «У нас час не було тривог, блекаутів. Пишіть про те, що вас турбує. Це буде найкращим сценарієм.»
Діти: « Найкращі роки життя і війна: два світи, які не мають перетинатися. Ми розриваємося між підручниками і новинами, між конспектами і повітряними тривогами. Мозок постійно розривається між думками про майбутнє та тим, чи буде воно взагалі…
Як можна вчитися? Коли друзі поруч змінюють книги на бронежилети?»
Батьки: «Але ваші сесії – теж боротьба, бо коли закінчиться війна комусь потрібно буде будувати нову країну…»
Діти : «І , можливо, ці конспекти, які ми пишемо в укритті чи на підвіконні, стануть її фундаментом.»
